“Харків — найкраще місто на землі”: такий от “харківський міф” роками культивують харків’яни, і не безпідставно. Чимало письменників надихалися Харковом, оспівували та змальовували місто в своїх творах. Вони населяли його дивними персонажами та робили ареною неочікуваних пригод і безупних протистоянь. В цих романах Харків виживає після екологічної катастрофи, опиняється під владою українського націоналіста Євгена Коновальця та потерпає від трафіку метаамітаміну. В нашій добірці — топ-10 атмосферних книжок про Харків, після прочитання яких краще розумієш місто та його жителів.
Максим Розенфельд, «Фасади. Харків»
В цій книзі відомого харківського екскурсовода, кандидата архітектури Максима Розенфельда розказано про 11 видатних харківських архітекторів та 84 знамениті будівлі нашого міста. В роботі досліджується, як фасади відображають дух епох і життєві історії містян. Окрім розповідей про видатних архітекторів, видання містить графічні реконструкції фасадів будівель кінця ХIХ-початку ХХ століть, а також мапи з позначками, які відповідають тій чи іншій будівлі та вказують місце її розташування.
Чому варто прочитати: книга пропонує детальну історію та «екскурсію» будівлями Харкова, а також розповідає біографії архітекторів, які їх створювали. Це як довга екскурсія Макса Розенфельда на папері, до якої можна повернутися будь-коли.
Сашко Ушкалов, «БЖД»
У книзі українського письменника Сашка Ушкалова “БЖД”, яка вперше вийшла друком на початку нульових, герой Баз працює в редакції газети, але за порадою шефа і для додаткового заробітку погоджується взяти участь у дивній рекламі пива. Разом із другом він орендує квартиру, в яку будь-якої миті можуть увірватися сторонні. Він знайомиться з дівчиною і бере її на ніч на дах будинку, а потім вирушає у невідому подорож, для якої спершу треба якось влаштувати кота. І до всього цього ще додається залік із БЖД, який зовсім не виходить скласти. Але попри все, герой обирає не просто жити, а жити на повну.
Роман переосмислює знайомий всім пострадянським учням урок “Безпека життєдіяльності”. В книзі БЖД — це, власне, і є життя, зі своїми халепами й іспитами на здатність до виживання.
Чому варто прочитати: роман про молодість, свободу й шалений ритм Харкова 2000-х, який занурює в атмосферу пригод та пошуків себе.
Юрій Шевельов, «Третій Харків»
У цій книзі культовий український мовознавець Юрій Шевельов зібрав свої есеї про видатних діячів «Третього Харкова» та їхні твори, в яких показується столичний період Харкова (1923 – 1934 рр), як час українського літературного й театрального розквіту. Через тексти про українських митців періоду “Розстріляного відродження” Миколу Хвильового, Миколу Куліша, Леся Курбаса, Андрія Любченка та інші постаті автор розкриває атмосферу культурного та інтелектуального життя Харкова 1920-1930-х рр.
Чому варто прочитати: книга дозволяє глибше зрозуміти феномен «Третього Харкова» та побачити місто як центр літературного й театрального відродження, де формувалася сучасна українська культура.
Сергій Жадан, «Депеш Мод»
Перший знаковий роман Сергія Жадана, сучасного класика української літератури, який трошки сховався зараз за ролями рок-музиканта і амбасадора українського спротиву, “Депеш мод”, вперше вийшов друком в журналі “Березіль” — страшно подумати — в 2004 році, і став першим великим успіхом автора, як романіста, після якого про Жадана заговорили, як про контркультурного письменника.
Книга розповідає про трьох друзів, які вирушають на пошуки четвертого, щоб повідомити йому про смерть вітчима. У книзі герої стикаються з безробіттям, бідністю, наркотиками та смертю, а також намагаються зрозуміти себе, впоратися з хаосом і руїною всередині себе та навколо. Тут гумор, сарказм, тонкі соціальні спостереження і, звісно, музичні алюзії.
У “Депеш мод” Жадан вперше обкатує свій улюблений жанр “роуд муві”, який він потім відполірує до гостроти самурайської катани у “Ворошиловграді” та “Інтернаті” — це книга про надламаних героїв, які, не зрозумієш — чи-то біжать у пошуках чогось десь далеко чи таким чином тікають від чогось глибоко в собі
Чому варто прочитати: атмосферний роман про Харків 1990-х, де через історію дружби й пригод відкривається ціла епоха міста того часу.
Григорій Квітка-Основʼяненко, «Сватання на Гончарівці»
Привіт зі шкільної програми, класика української літератури. І хоча п’єса “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка (1863) не є суто харківським твором за сюжетом, але він глибоко інтегрований у локальний фольклор і традиції Слобожанщини.
У творі Квітка-Основ’яненко яскраво змальовує життя села на харківщині, поєднуючи історію кохання з гумором, народними звичаями та темою вічної боротьби щирих почуттів і майнових розрахунків, любові і мамони. Сюжет розповідає про багатого, але дурнуватого Стецька, який сватається до Уляни. Вона кохає кріпака Олексія, але її мати Одарка прагне багатства. Завдяки хитрощам солдата Скорика Уляна одружується з коханим, а Стецько отримує гарбуза.
Чому варто прочитати: книга дозволяє зрозуміти побут і менталітет Слобожанщини через історії про кохання, гумор і щирі людські почуття.
Остап Вишня «Як із Харкова зробити Берлін»
Збірка фельєтонів “Як з Харкова зробити Берлін” Остапа Вишні видана в 1930 році і в гумористичному стилі висміює міщанство, безгосподарність та культурну відсталість тогочасного Харкова, пропонуючи «європеїзувати» місто через підвищення його культурного рівня.
Вишня порівнює місто з Берліном і звертає увагу на різницю в порядках. Наприклад, його дивує, що в елітному санаторії під Берліном немає канцелярії, завідувача чи завгоспа — усім керує дружина директора, і все працює без зайвої бюрократії. На цьому фоні автор іронізує над надмірним канцеляризмом у Харкові, а також нагадує, що потрібно не сліпо наслідувати прикладу європейських міст, а власноруч будувати своє найкраще життя в Україні.
Вишня щиро сподівався, що його гуморески (усмішки) звернуть увагу на суспільні проблеми і покращать життя, але сталінський режим жартів не розумів. Вже в 1933 році митця заарештували і лише дивом не розстріляли. Радянська система не терпіла критики, навіть в гумористичній формі, до того ж Вишню підозрювали в симпатіях ідеї самостійної України. Десять років життя він провів в радянських таборах.
Чому варто прочитати: автор показує побутовий абсурд тогочасного Харкова, іронізує над сліпим наслідуванням чужого і надихає читача самостійно творити своє життя та можливості в Україні.
Марія Сердюк, «Що ми знаємо про Харків»
Книга Марії Сердюк “Що ми знаємо про Харків” — своєрідний гайд Харковом, у якому авторка ділиться загадковими легендами про заснування міста, розповідає про видатних харків’ян, які залишили свій слід у світі, найсмачніші харківські страви та історії їхнього походження, незвичайні музеї, стрит-арт вуличного художника Гамлета Зіньківського, а також архітектурні шедеври, створені видатним харківським архітектором ХІХ-ХХ ст. Олексієм Бекетовим. Видання можна використовувати як довідник для знайомства з містом і його особливостями, особливо, якщо збираєтесь відвідати Харків вперше.
Чому варто прочитати: книга дозволяє зануритися в атмосферу Харкова, дізнатися його секрети і відчути, чому це місто надихає і місцевих, і гостей.
Олександр Ірванець, «Харків 1938»
Роман українського письменника Олександра Ірванця “Харків 1938”, який вийшов в 2017 році, цікавий по-перше тим, що це книжка львівянина (Ірванець народився у Львові) про Харків, а по-друге, тим що, це альтернативна історія Харкова 1938 році у складі Української народної республіки, якій вдалося відбитися від ворогів і зьерегти державність в 1917-1920 рр.
У книзі УНР вистояла та трансформувалася в Українську Робітничо-Селянську Республіку (УРСР.). Діячі розстріляного відродження тут живі, а Харків — столиця України, якою керує гетьман-президент Євген Коновалець. УРСР будує національний комунізм, за якого панував би достаток і добробут для всього суспільства. Сам сюжет розгортається навколо підготовки до грандіозного «Харківського Пролетарського Карнавалу» на початку травня 1938 року, під час якого підполковник СБУ Коцюба намагається виявити небезпечного терориста у державі.
“Рівень тролінгу в тексті «Харкова 1938» зашкалює настільки, що його взагалі неможливо виміряти, навіть для красного слівця. Різні рівні тролінгу накладаються один на інший, утворюючи багатовимірний тролінг”, — відгукнулась про роман оглядачка Наталя Гай.
Чому варто прочитати: показує знайомі історичні події під незвичним кутом і дозволяє уявити, як могла виглядати Україна та Харків з іншим минулим.
Андрій Войніцький, «Новини»
Кримінальний трилер харківського письменника Андрія Войніцього “Новини” (2014) відкриває «темну» сторону життя Харкова нульових.
Головний герой — молодий журналіст Данило Кисленко, який висвітлює судову справу про смерть від передозування героїном юної доньки впливового політика. Його життя опиняється під загрозую, коли він виходить на створений босами поліції масштабний канал наркотрафіку в Харків. Замість знайомого привабливого образу цього міста перед читачем відкривається жорстока, часом кривава і відверта реальність мегаполіса з корумпованою поліцією, синтетичними наркотиками, бандитами і радикальними активістами.
Чому варто прочитати: роман дає змогу побачити Харків з іншого боку — через інтриги, кримінал і небезпечні пригоди журналіста, занурюючи читача в похмуру, відверту реальність міста, якої зазвичай не показують у літературі.
Дмитро Скочко, “Сміття. Харківський детектив у часи постапокаліпсиса”
У книзі Дмитра Скочко “Сміття. Харківський детектив у часи постапокаліпсиса” зображується Харків 2040 року, коли минуло 15 років після апокаліпсису, спровокованого глобальною екологічною катастрофою.
У місті люди намагаються вижити в світі, де звичайний душ став розкішшю, а прибирання сміття — вигідним бізнесом. Журналістка Ліна отримує завдання знайти зниклого чоловіка на ім’я Влад. За цю роботу готові платити одразу чотири людини: його мати, напарник, повія та художник, проте чим більше героїня спілкується з ними, тим менше розуміє, що насправді сталося. Кожен дає власну версію подій, і жодна з них не складає повної картини, а ті, з ким розмовляє Ліна, починають зникати.
Чому варто прочитати: детектив у незвичному постапокаліптичному Харкові, який інтригує та змушує сумніватися в кожному герої, а також до останнього не дає зрозуміти, що ж сталося насправді.
Владлена Колеснік
